Дисбактеріоз кишечника

2 березня 2012

Статті по темі:

• Ціна на свічки Кипферон для дітей
• Декасан небули
• Нестандартний метод
• Відгуки дорослих про Дюфалаке

Tweet

Дисбактеріоз кишечника – зміна нормального бактеріального складу кишечника внаслідок дії різних факторів. При порушенні нормального балансу флори кишечника характерно заміщення нормального видового складу патогенною флорою.

Будова і функції кишечника людини забезпечують основний механізм перетравлення їжі і засвоєння поживних речовин необхідних для нормальної роботи організму. Після грубої обробки в шлунку їжа переміщується в тонкий кишечник, де і відбувається передача поживних речовин в кров і лімфу.

При нормальному стані тонкому кишечнику немає власної мікрофлори, потрапляння мікроорганізмів у цей відділ кишкового тракту відбувається при порушенні функцій ферментів спровокованих різними захворюваннями. Попадання і розвиток в тонкому кишечнику патогенної мікрофлори викликає інфекцію, що супроводжується діареєю, болями, здуттям і бурчанням живота. Розвиток корисних непатогенних мікробів викликає лише здуття і дискомфорт.

Основна частина мікрофлори кишечника локалізується у другому відділі – товстому кишечнику. За своєю будовою товстий кишечник сильно відрізняється від тонкого, він складається з ободових кишок — висхідної, поперечної, низхідної, а також сліпий і сигмовидної кишки. У товстому кишечнику відбувається остаточне всмоктування води, а мікрофлора, яка живе в цьому відділі регулює важливі для здоров'я процеси.

У нормі кишкова мікрофлора являє собою збалансовану екосистему. У цьому комплексі налічується більше 500 видів різних бактерій, а це приблизно 1, 5 кг живих бактерій. Основні представники кишкової флори аеробні лактобактерії і анаеробні біфідобактерії.

Важливими функціями мікрофлори кишечника є регулювання обміну жовчних кислот і холестерину, нормалізація ферментативного розщеплення білків, вуглеводів і жирів, а також перетравлення нуклеїнових кислот, високомолекулярних вуглеводів, клітковини. Мікроорганізми в складі кишкової флори підвищують стійкість організму до негативних впливів навколишнього середовища. Це відбувається завдяки їх участі в електролітному обміні, синтезі вітамінів групи В, аскорбінової кислоти і вітаміну К, а також у синтезі речовин мають антибактеріальну активність.

В якісному складі кишкової мікрофлори присутні бактерії виконують роль природного біосорбенту. Вони сприяють детоксикації ендогенних та екзогенних субстратів і зміни формули отруйних речовин, що роблять їх нешкідливими для людини.

По суті, збалансована екосистема кишечника є активатором нашої імунної системи, змушуючи її бути в тонусі і реагувати при небезпеці. Під впливом мікробів стимулюється лімфоїдний апаратзабезпечується постійний синтез імуноглобулінів, знижується проникність судин для проникнення токсичних продуктів.

Важливими функціями, які виконує кишкова мікрофлора, є поліпшення синтезу гістаміну і амінокислотзокрема це незамінний в організмі триптофан, а також засвоєння вітаміну Д і солей кальцію.

Кількість і видовий склад мікроорганізмів у товстому кишечнику постійно змінюється, при цьому зберігаючи якісне співвідношення, іншими словами зберігається динамічна рівновага – баланс мікрофлори кишечника. Такі зміни відбуваються в залежності від сезону, віку, способу життя, навколишнього середовища і психічного стану людини. Умовно мікрофлора поділяється на резидентну і транзиторну, а також на непатогенних і умовно патогенну, тобто корисну в невеликому складі та співвідношенні. Порушення нормального балансу і є дисбактеріоз кишечника, різка зміна складу і збільшення кількості патогенних мікробів призводить до порушення функцій і розвитку захворювань.

Виникнення дисбактеріозу кишечника може бути викликано різними чинниками, найчастіше це незбалансоване харчування, імунодефіцитні стани, кишкові інфекції, тривалий прийом антибіотиків, гормональних і нестероїдних препаратів. Причиною дисбактеріозу може бути і лікування хвороб хіміо- і променевою терапією. При призначенні терапії обов'язкова профілактика дисбактеріозу кишечника.

У класифікації дисбактеріозу розрізняють чотири стадії розвитку, а також підрозділяють на первинний і вторинний дисбактеріоз. При первинному захворюванні відбувається зміна мікрофлори, а далі виникає запальний процес слизових оболонок кишкового тракту. Вторинний дисбактеріоз, як правило, є ускладненням захворювань тонкого або товстого кишечника, від чого і залежить клінічна картина та симптоми.

Перша стадія дисбактеріозу кишечника характеризується незначним розвитком патогенної флори і помірним зменшенням обсягу корисних бактерій. Симптоми дисбактеріозу кишечника на першій стадії, як правило, відсутні.

Для другий стадії характерно критичне зниження складу облігатної флори – біфідобактерій і лактобацил, а також стрімкий розвиток патогенних мікробів. Присутні перші симптоми порушення роботи кишечника.

Третя стадія відрізняється запальним процесом з ураженням стінок кишечника. Кишкові розлади набувають хронічного характеру.

Четверта стадія дисбактеріозу кишечника є початком гострої кишкової інфекції. На цій стадії характерно загальне виснаження, анемія. Дисбаланс мікрофлори кишечника зміщується в бік патогенних мікробів і грибів. Корисна флора в кишечнику присутня в дуже малих співвідношеннях.

Симптоми дисбактеріозу кишечника

Клінічна картина розвитку та перебігу дисбактеріозу залежить як від стадії, так і від мікробіологічного варіанта розладу. Характерні симптоми дисбактеріозу це розлади стільця, діарея, обумовлені утворенням і скупченням в кишечнику великої кількості жовчних кислот, які затримують абсорбцію води і викликають зміни в структурі слизової оболонки кишечника. Крім того деконъюгированные жовчні кислоти мають послаблюючу властивість, тим самим провокуючи нестійкий стілець.

При вікових дисбактеріозах характерні часті запори, особливо при супутньому захворюванні такому як атеросклероз або хронічні коліти. Закрепи виникають внаслідок послаблення дії мікрофлори на перистальтику товстого кишечнику.

Як Ви бачите, симптоми дисбактеріозу різноманітні, але основним все ж є метеоризм. Підвищений газоутворення в товстій кишці і зміни в стінці кишечника, призводять до порушення абсорбції і видалення газів. Звідси виникають такі ознаки як неприємний запах і смак у роті, здуття, печіння в ділянці міокарда, порушення серцевого ритму. При різкому наростанні метеоризму виникає диспепсическая астма, яка характеризується різкою задишкою і здуттям, розширенням зіниць і похолоданням кінцівок.

Частою ознакою дисбактеріозу є також біль у животі. Характерні монотонні, тягнучі або розпираючий біль. В основному біль супроводжується метеоризмом і посилюється до кінця дня. Може спостерігатися і сильна колікоподібний біль у животі. Після прийому їжі виникає бурчання в животі, гастроцекальный рефлекс.

При дисбактеріозі кишечника виникає синдром шлунково-кишкової диспепсії. Зберігається апетит, виникає відчуття повноти в подложечной області, аерофагія, відрижка та нудота. Через деякий час з'являється дискенизия внаслідок порушення моторики кишок. Цей стан виникає при подразненні кишок продуктами бродіння кислот. У кишечнику утворюється надлишок газів СО2, метану, сірководню що ще більше посилює метеоризму. На четвертій стадії дисбактеріозу кишечника може спостерігатися гнильна диспепсія. Процеси бродіння і гниття в кишечнику призводять до значних змін у складі калу.

Дисбаланс мікрофлори призводить до порушення її основних функцій, виникають ознаки полігіповітамінозу. Недолік в організмі тіаміну призводить до порушень моторики кишечника, з'являється схильність до атонії, головний біль, дистрофія міокарда, страждає периферична нервова система. У хворих може спостерігатися пригніченість, дратівливість, підвищене слиновиділення, що є ознаками дефіциту нікотинової кислоти. Недостатність рибофлавіну проявляється стоматитами, дерматитом на крилах носа, випадінням волосся і змінами нігтьових пластин.

Нерідко при дисбактеріозі спостерігається анемія. Такий стан виникає внаслідок ослаблення синтезу фолієвої кислоти і ціанокобаламіну. Їх конкурентна використання як патогенними, так і корисними бактеріями призводить до різкого зниження кількості цих елементів – нормохромной, рідше гіперхромний анемії. Харчова алергія також може бути симптомом дисбактеріозу. Підвищена активність кишкової мікрофлори призводить до підвищеного вироблення гістаміну і виникає алергічна реакція на деякі харчові продукти.

Дисбаланс мікрофлори може мати різні симптоми дисбактеріозу кишечника, це залежить від виду мікроба переважаючого у флорі. Найчастішими представниками патогенної флори є стафілокок, синьогнійна паличка, гриби кандида, мисогасее, аспергилус. Вид дисбактеріозу можна встановити лабораторною діагностикою, спостерігаються відмінності в клінічній картині перебігу хвороби.

Грибковий дисбактеріоз кишечника виникає внаслідок прийому антибактеріальних препаратів. Застосування антибіотиків порушує баланс флори, корисні бактерії, що продукують речовини з фунгистатическим ефектом гинуть, тим самим звільняючи місце грибів, які не реагують на антибіотики.

На першому місці серед грибкових дисбактеріозів знаходиться кандидамікоз. Розмноження дріжджоподібних грибів Candida albicans викликає поверхневе ураження слизових оболонок. Кандидоз кишечника і шлунка, як правило, супроводжує інші захворювання.

При легкому перебігу захворювання клінічні ознаки дисбактеріозу виявляються в незначній мірі. Можуть спостерігатися незначні болі в животі, рідкий стілець, температура найчастіше нормальна. При більш важкому перебігу присутній субфебрильна температура, яка тримається досить довго, з'являються головні болі, підвищена пітливість. В області сигмовидної кишки відчуваються болі, здуття, важкість. Стілець частий, рясний з домішкою слизу.

Серед грибкових дисбактеріозів виділяються також мукоромикоз і аспергільоз. Ці захворювання в кишковій формі зустрічаються значно рідше ніж кандидамікоз. Прогноз захворювання частіше несприятливий. Муромикоз розвивається внаслідок попадання збудника в кишковий тракт при супутніх захворюваннях. Аспергільоз у свою чергу може виникати після тривалої антибіотикотерапії. Розвиток і перебіг захворювання гострий, важкий. Часті симптоми пронос, зміни в кишечнику геморрагическо-некротичного характеру.

У хворих виразковим колітом або хронічним ентероколітом, а також у осіб, що раніше перенесли дизентерію, сальмонельоз та інші гострі кишкові інфекції може виникнути дисбактеріоз кишечника обумовлений синьогнійною паличкою. Частіше синегнойный дисбактеріоз виникає у хворих зі зниженим імунітетом, також може бути наслідком харчового отруєння.

За морфологічними ознаками розрізняють катаральний і фіброзно-гнійний з геморагіями, вогнищами некрозів, синегнойный дисбактеріоз. Симптоми дисбактеріозу кишечника викликаних синьогнійною паличкою внаслідок харчової токсико-інфекції: болі в животі, часті повторювані блювання, рідкий стілець зі слизом. Через 7-10 діб можуть виникати паралітичний ілеус, серцево-судинна недостатність які призводять до летального результату. Синегнойный дисбактеріоз викликаний надмірним прийомом антибактеріальних препаратів має менш виражену картину і хороший прогноз.

Стафілококовий дисбактеріоз кишечника розвивається після гострих кишкових інфекцій, перенесених захворювань органів травної системи, тривалого токсичної дії антибіотиків з парі з дефіцитом вітамінів. При легкому неускладненому перебігу стафілококового дисбактеріозу характерні незначні симптоми інтоксикації, порушення апетиту, слабкість, а також слабовиражений запальний процес. Підвищення температури супроводжується ознобом.

При середньому і важкому клінічному перебігу дисбактеріозу клінічні ознаки більш виражені, температура сильно підвищується до 38-39 градусів, спостерігається озноб, пітливість. Інтоксикація проявляється головними болями, слабкістю, болями в животі. Рідкі випорожнення до 10 разів на добу, з домішками слизу, крові і гною. При тяжкому перебігу спостерігається зневоднення порушення з боку серцево-судинної системи.

Діагностика дисбактеріозу кишечника

Діагноз дисбактеріоз ставиться на підставі лабораторних досліджень та характерних ознак захворювання. Основні аналізи при підозрі на порушення мікрофлори кишечник це посіви калу, сечі і жовчі на дисбактеріоз, а також копрологічне дослідження калу. Останнє дослідження дає можливість виявити йодофильную мікрофлорувеликі кількості внутрішньоклітинного крохмалу і неперетравленої клітковини, що і є показником наявності захворювання.

Діагностика дисбактеріозу кишечника методом посіву калу на дисбактеріоз не завжди дає достовірний результат. Перевагою бактеріологічного дослідження є можливість культивувати конкретний вид мікробів і визначити їх кількісне співвідношення. Хороший результат дає такий аналіз при підозрі на стафілококовий або грибковий бактеріоз кишечника. До того ж цей метод найбільш дешевий і доступний серед усіх лабораторних досліджень. При необхідності проводять дослідження биотапта стінки тонкого кишечника або посів аспіранта вмісту тонкої кишки. З-за технічної складності такого аналізу його призначають украй рідко.

Більш широко в діагностиці дисбактеріозу кишечника застосовується метод полімеразної ланцюгової реакції – ПЛР-діагностика визначення видів мікроорганізмів. З її допомогою можна визначити представників мікрофлори кишечника, які знаходяться в просвіті кишечника. І хоча на сьогоднішній день цей метод є основним, його точність залишає бажати кращого. Інформативність аналізу дуже низька, що пов'язано з обмеженим колом мікробів, які можна виявити з ПЛР-діагностики.

Для діагностики можуть застосовуватися хімічні методи дослідження, це мас-спектромерия і газорідинна хроматографія. Проводиться дослідження вмісту кишечника для визначення концентрації продуктів життєдіяльності мікробів, на підставі чого розраховується склад і співвідношення мікрофлори кишечника. Істотний мінус такого дослідження його вартість, вимоги до обладнання та розрахунками.

Грибковий бактеріоз діагностується на тлі ентероколіту і ентериту, які спровоковані тривалою антибактеріальною терапією. Симптоми дисбактеріозу кишечника, зокрема криваво слизовий пронос вказують на наявність мікозів, а лабораторні аналізи підтверджують діагноз. Призначаються дослідження мазків слизової кишечника і аналіз калу на міцелій.

Найчастіше підтвердження діагнозу відбувається необґрунтовано. Не існує чіткого поняття норми біоценозу кишечника, у різних пацієнтів склад мікрофлори різний, причому його постійні зміни не дають можливості точно розрахувати якісне співвідношення. Повноцінні наукові дослідження з цього питання ніколи не проводилися. В чому власне і є складність діагностування дисбактеріозу. Важливо й те, що в класифікації хвороб такого захворювання як дисбактеріоз кишечника не існує, про що постійно точаться дискусії.

Лікування дисбактеріозу кишечника

Для лікування дисбактеріозу застосовується ряд препаратів розроблених на основі мікроорганізмів та їх продуктів – пребіотики і пробіотики.

Призначувані при дисбактеріозі пробіотики складаються із живих мікроорганізмів, які регулюють кишкову мікрофлору. Важливою функцією таких мікробів є здатність до виживання, як при зберіганні препарату, так і безпосередньо в екосистемі кишечника.

Призначається кілька груп пробіотиків. Монокомполентные містять у своєму складі один вид мікробів: біфідобактерії, лактобактерії або колібактерії. Полікомпонентні містять поєднання основних штамів біфідо-, лакто - і колібактерій. Комбіновані препарати складаються з симбіотичних спільнот основних представників кишкової флори, а також містять сполуки стимулюють ріст нормальної мікрофлори. Існують також рекомбінантні пробіотики, вони мають у своєму складі не тільки необхідні бактерії, але і клоновані гени для синтезу альфа-інтерферону.

Пребіотики в свою чергу це препарати немікробного походження. До пребіотиків належать не перетравлювані дисахариди, які стимулюють ріст та активність власної флори і гальмують розвиток патогенних мікроорганізмів.

Лікування дисбактеріозу кишечника призначається комплексно, залежно від ступеня захворювання. Так як дисбактеріоз розвивається під впливом багатьох чинників, важливо усунути причину його розвитку, в іншому випадку прийом пробіотиків не дасть позитивного ефекту. Усунення вогнищ інфекції і хронічних захворювань головне завдання в лікуванні дисбактеріозу.

Профілактика дисбактеріозу кишечника

Для профілактики розвитку дисбактеріозу при антибактеріальної терапії призначаються комплекси пробіотиків і пребіотиків, вітаміни, ферментні препарати. Важливим моментом є лікування захворювань травної системи і ожиріння. Правильне збалансоване харчування і активний спосіб життя зміцнюють імунітет та запобігають порушення балансу кишечника.